Богомолова В.В.

Одеський національний університет ім.. І.І.Мечникова

Інститут інноваційної та післядипломної освіти

Естетичні основи мистецького синтезу на початку ХХI століття

Останні десятиліття дослідження радикальної трансформації предметного шару культури XX століття зайняли вагоме місце у гуманітарних науках. Тому нині актуальним стає питання про місце і подальший розвиток мистецтва на початку ХХI століття у модерному суспільстві в нових соціально-економічних умовах. Розмаїття проблематики в художній системі, особливо проблематики взаємин мистецтва, потребує систематичного вивчення для становлення сучасної науки у сфері мистецтв та інноваційних розробок.

Найбільш вагома особливість сучасних досліджень у сфері мистецтва
полягає в тому, що вони явно або неявно опираються на розуміння сфери
художньої творчості як безперервного поля, у якому відбуваються незаплановані події, реалізуються непередбачені сполучення мистецтв,
раптові трансформації або поступові переростання одного виду в інший, їхні
часткові сполучення. Саме мистецтво XX століття породило безліч синтетичних форм, у яких сплітаються властивості живопису, архітектури, літератури, музики, хореографії, театру. В таких трансмісіях і трансфігураціях проявляється специфічна системність сучасного мистецтва, вивчення якої обіцяє прояснити деякі істотні особливості традиційних видів,
з яких вона складається.

В XX столітті поряд зі звичною художньою системою, що сходить до
епохи античності та Відродження, базованих на принципі мимезиса -
наслідування натурі й відтворення її в життєподібних образах мистецтва,
виникли й розвиваються різні напрямки художнього авангарду, який в
принципі заперечує всі цінності й традиції минулих епох, для того щоб
будівництво нової, сучасної культури починати з «білого аркуша». Авангардні напрямки в поезії, кінематографі, образотворчому мистецтві, архітектурі виявилися не тимчасовим епізодом, а знаменували
народження нової художньої системи. Феномен художнього авангарду
існував протягом усього XX століття, виступаючи щораз у нових іпостасях: то абстрактного експресіонізму, то сюрреалізму й поп-арту, то мистецтва інсталяції й хепенінгу, а потім у формі деяких явищ постмодернізму (1,с.100).

В останні десятиліття XX століття в художньому житті й самому
мистецтві переважали настрої розброду й зневіри, відчувався дефіцит
об'єднуючих суспільних і естетичних ідеалів. Замість цього висунулися, з
одного боку, відверто комерційні інтереси, а з іншої, придбали помітний плив релігійно-містичні навчання - словом, те, що характеризувало суспільні умонастрої і кінця XIX століття. У зв'язку із цим виникла прихована,
часом неусвідомлювана, тяга до ідеалізації цілісності світогляду й творчості,
яка властива архаїчним і примітивним культурам.

Остання чверть XX століття, як і кінець ХІХ-го, пройшла під знаком
еклектичного різностилля. Тільки тоді еклектика черпала з «історичних стилів», що тяжіли до класичних або національно-романтичних зразків, у той час як мистецтво кінця XX століття ґрунтується на безлічі інших джерел
— від маннеризма й стилю модерн до переспівів різних авангардистських
напрямків. Багатьом з них властиві риси «римейка» — ностальгії по минулому і одночасно іронії над ним. Деякі сучасні мистецтвознавці вважають, що XX «век открылся парадным входом в светлое будущее и закрывается пародией на все предшествующие эпохи. Все, что в небывалом идейном опьянении век успел наскоро проглотить, он теперь извергает в виде муторных самоповторов и глумливых цитат» (4,с.13). Звідси виникає відчуття мінливості світу, нестійкість світоглядних і естетичних пристрастей, яке пов'язане з розвінчанням ідеї поступового розвитку суспільства та віри в можливість швидкого вольового його перетворення, у тому числі і засобами мистецтва.

Однак, якщо культурну ситуацію кінця XIX століття порівняти з кінцем ХХ-го і спробувати уявити найближче майбутнє, то варто очікувати новий етап піднесення духовної культури. Також слід зауважити про істотну відмінність культурно-історичних ситуацій початку і кінця XX століття. Сторіччя назад, це був, можливо, яскравий сплеск творчої енергії напередодні глобальних революційних зрушень, у передчутті початку якоїсь ще невідомої «нової ери». Але не існували ті фактори , які багато в чому впливали на формування художнього процесу протягом XX сторіччя. Мається на увазі не тільки незвичайний зліт «технотронної» цивілізації, але й породження нею нових способів масових комунікацій таких, як радіо, кіно, телебачення, багатотиражна кольорова поліграфія, відеотехніка, супутниковий та світловолоконий зв'язок, світовий банк даних, Інтернет та інші невідомі раніше засоби спілкування людей, що дозволяють об'єднати замкнуті раніше культурні регіони в практично єдиний світовий інформаційний простір. На зміну старій вербальній і письмовій культурі приходить культура візуальна, що оперує переважно наглядними зоровими образами.

В культурі і мистецтві кінця XX - початку XXI століття виникає новий напрямок, якому властиве явище нестабільності, де цінується не сама форма, а її динаміка, мінливість. Особливе місце займає принцип естетики
невизначеності, коли головним є не почуття задоволення від рішення якої-небудь проблеми, а задоволення від ускладненої постановки завдання, свідомо нерозв'язної. Це можна прослідити в творчості «нових» митців, прихильників так званого «відкритого мистецтва», які кидаються в безодню самих неймовірних експериментів художньої й антихудожньої комбінаторики, змішання всього з усім. Головне для них — винайти яку-небудь оригінальну манеру або хоча б дріб'язковий формальний прийом, щоб, ретельно його експлуатуючи, бути поміченими на всесвітньому художньому ринку. У багатьох творах новітніх «авангардистів» — усіляких інсталяціях, хепенінгах, бодіартах, «приземляному», «мінімальному», «кепському» або так званому концептуальному мистецтві — часто губиться грань між творчим пошуком або нехай навіть бездумною грою «капризного генія».

Таке інноваційне синтезування впливає на формування нового світобачення, яке, в свою чергу, відображається в «нових» художніх творах та в розвитоку сучасної науки в сфері мистецтв.

Література:

1. Протас М., Лоссовський Є. Аспекти сучасної культурно-мистецької практики у просторі міждисциплінарних природничо-наукових досліджень. //Сучасне мистецтво. Вип1. – Київ, 2004. с. 97-116.

2. Пышновская 3. С. Франц Марк и художники русского авангарда. //Полигнозис №1 -2004. с.103-114.

3. С.А.Казанцева Проблема канона в эстетике. //Полигнозис №1 -2004. с.84-97.

4. Толстой В.П. XX век. Итоги и кануны. //Художественные модели мироздания. Книга вторая. – М.,1999. с. 5-19.